Зараз я хочу запитати у вас, брати. Якщо Життя Ісуса Христа в Церкві, то Церква неодмінно повинна здійснити те ж саме, що здійснював Він, тому що в Ній те ж саме Життя.
Якщо з персикового дерева видалити з все життя персика і ввести в нього життя яблука, який же плід воно принесе? Яблука. Це те, якого роду життя в ньому.
Ну і, в такому разі, якщо в нас Життя, яке було у Христі, воно принесе плоди, які Він приносив. Воно повинно буде принести.
І в яку-в яку плутанину люди сьогодні занурилися, які вважають так, що Християнство – це щось найм'якше. "Усе, що вони роблять: занести своє ім'я в книжку, і хтось їх окропить або що-небудь іще, і подасть служителю руку спілкування. І на цьому все. Виходять". Це не Християнство.
Християнство – це самозречення. "Неси свій хрест щодня. Йди за Ним". Помри для земного. Коли весь осуд пішов: "Отже, немає нині ніякого осуду тим, хто у Христі Ісусі". Як ви потрапляєте в Нього? Через примикання? Ні. Рукостискання? Ні. Через союз? Через освіту? "Одним Духом усі ми хрестилися в одне Тіло". Через хрещення Духом Святим ми у Христі. "І немає ніякого осуду тим, хто у Христі Ісусі, які живуть не по плоті, а по Духу". Амінь.

Вільям Бранхам, проповідь «Не бійтеся»