Перший і Останній

У пророка Ісаї 41:4, Бог говорить: "Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!" У главі 44:6 написано: "Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!" І ще в Ісаї 43:10 сказано: "… це Я. До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені!" У цих віршах Слова Божого Бог показує Себе єдиним Богом, першим і останнім, і як Господь Саваот. Господь є істинний Бог, Він є Перший і Останній. Нікого не було перед Ним, і нікого не може бути після Нього, бо у Нього нема початку, Він вічний, і все в Ньому стоїть. Тому кожне одкровення, яке подається і посилається Богом, повинно мати Його у своєму центрі. До вже сказаних місць Писання додаємо ще одне місце з Ісаї 48:12, де сказано: "Це Я, Я перший, також Я останній!" Ці місця Старого Заповіту доводять ясно, що обрис, охарактеризований "Перший і Останній", говорить тільки про Бога, про Господа, і ці вірші вдосконалені віршами з Нового Заповіту. В Одкровенні Іоанна 1:17,18 написано: "Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерті й від аду". Немає потреби застосовувати зусилля, щоб довести, що в цих словах йде мова тільки про Ісуса Христа, і що це Він є Перший і Останній, і Живий. Як міг Ісус вживати та застосовувати до себе такі слова: "Я Перший і Останній", коли в Старому Заповіті тільки Бог схарактеризував себе цими словами? В Одкровенні 2:8, знову звучить голос: "Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив". Особливої примітки це заслуговує тому, що ніхто інший не називав Господа Ісуса так, але Господь Ісус сам своїми устами так сказав про себе. (Це Ісусове Свідчення). Фарисеї ж казали, що Він сам себе робить рівним Богу (Івана 5:18). Хай буде прославлене і звеличене Його святе й дивовижне ім'я; Він є Бог, і він є той самий, Хто в Старому Заповіті говорив ці слова до пророка Ісаї, а в Новому Заповіті – до Івана. У Старому Заповіті Він є той Бог, який відкрився з ім'ям Господь, і як Господь являвся Авраамові й розмовляв з ним, а в Новому Заповіті той же самий Бог з'явився видимим Господом в Ісусі, тобто Отець з'явився в Сині. Різниця лише в тому, що в Старому Заповіті Він з'явився в образі духовному, а в Новому Заповіті Він з'явився в образі тілесному. Далі, в Одкровенні 22:13 написано: "Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець". Ці слова написані для вдумливого повчання. У Старому Заповіті Всемогутній Бог Сам Себе так називає: "Я Перший і Останній", а в Новому Заповіті Ісус Христос Себе називає цими словами та являє Себе таким: "Я Перший і Останній".

Якби Ісус був другою особистістю Бога, то в жодному разі не міг назвати себе самого першим і останнім. Якщо Бог і Господь в Старому Заповіті, а Отець і Син в Новому, не є однією особистістю, тоді дві особистості повинні були б ставати під один титул, і було б двоє перших і двоє останніх. Кожен, хто ділить Бога на дві і більше особистості, змушений визнати двох перших і останніх, і, таким чином, він потрапить на двозначний помилковий шлях. Істиною є те, що як в Старому, так і в Новому заповітах є тільки Один Бог.

В Одкровенні 22:13, Ісус говорить: "Я Перший і Останній", а також "Альфа й Омега", – це є перша й остання головні букви грецького алфавіту, і це стосується тільки Єдиного істинного Бога. В Одкровенні 1:7,8 читаємо: "Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!" Тут Ісус-Спаситель відкривається як Господь Бог Вседержитель. І також в (Одкр.11:17/15:3). А в Старому Заповіті цей титул належав тільки до Бога. (Рут 1:20/Амос 5:16).

Господь Бог – Творець

У Першій книзі Мойсея є опис створення світу. Читаючи все це, визнаємо, що Бог є Творець. У Бутті 2:3 читаємо: "І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив". Також і в Ісаї 40:28 говориться про Господа Бога як про Творця, бо сказано: "Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його". А в Ісаї 43:15 пророк говорить, що Цей Творець є також Царем Ізраїлю, як і читаємо: "Я Господь, ваш Святий, Творець Ізраїля, Цар ваш". І ще в Ісаї сказано, що Господь є Спаситель і один Засновник всього, як і читаємо. "Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив". (Ісая, 44:24) І ось, Сей Самий Творець і є Той "Перший і Останній", як сказано: "Почуй Мене, Якове та Ізраїлю, Мій покликаний: Це Я, Я перший, також Я останній! Теж рука Моя землю заклала, і небо напнула правиця Моя..." (Ісая, 48:12,13). Коли ми всі місця Біблії, що говорять про Єдиного Бога, вкладемо в себе, то нам неважко буде побачити Бога Єдиного, явленого в Ісусі Христі. Бо ті обриси, якими названий Бог в Старому Заповіті, знаходимо вживаними в Новому Заповіті щодо Ісуса Христа.

Читаємо у Івана 1:9-11: "Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його." Читаючи це місце Писання, нам необхідно знати, що воно говорить про Ісуса Христа не тільки як про Сина Божого і Спасителя, а й про те, що Він є Творець всього, бо "світ через Нього повстав". Апостол Павло також доводить це, говорячи про цю таємницю Бога-Творця в Ісусі Христі, коли говорить: "Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть." (Колосян, 1:16,17). Цей вірш проливає нам світло на те, що все видиме й невидиме не тільки створено Господом Ісусом, але що все Ним стоїть і все Ним тримається.

Ще апостол Павло говорить про Ісуса те, що сказано про Отця: "Та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним". (1 Кор. 8:6) Місце це свідчить про Бога в числі одиночному, хоча названі: Бог-Отець і Господь-Ісус Христос. Як з вищенаведених цитат Старого Заповіту ми бачили, що Бог як Творець показаний і як Господь; те ж саме в Новому Заповіті говориться про Ісуса Христа. Апостол Павло, як Божий чоловік, знав, що Бог Старого Заповіту – є Отець в Новому Заповіті, що Господь Старого Заповіту – є Ісус Нового Заповіту. Апостол запевняє нас, що якщо ми визнаємо і сповідуємо Бога як Творця і Сотворителя всього, те ж саме повинно бути віднесено й до Господа Ісуса, бо це — одне. Але при цьому поясненні Апостол відразу ж робить сумне визнання, кажучи: "Але не у всіх таке знання". Сьогодні Апостол теж сказав би: "як мало християн мають таке святе й вірне знання".

Нам необхідно зауважити, що при слові "Бог" у Старому Заповіті майже всюди стоїть поруч і слово "Господь". У Новому ж Заповіті слова ці як би розділені, бо чимало згадується "Отець" і "Син" окремо; але це тільки здається. Апостол Павло це усвідомлює як одне ціле неподільне, і називає Бога – Отцем, а Господа – Ісусом Христом. В Одкровенні Іоанна ця єдність і неподільність підкреслюється ще сильніше, бо читаємо: "...І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!.. Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!" (Одкров. 4:8,11). Тут бачимо, що і Господь, і Бог, і Вседержитель показані в одній особі. На це слід сказати: "Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!"

Воістину, Господь є Світло. Він прийшов у темряву, але темрява не обгорнула Його. Абсолютно так само і сьогодні. Ніхто з тих, хто знаходиться в темряві, не зрозуміє Бога, явленого в тілі. Всякий же, хто увійде у світ, а він тільки в Ісусі, той все це зрозуміє з небесної ясністю. Дорогий читач, чи зрозумів і збагнув ти, що Бог-Отець з'явився в Господі-Сині?

Господь є Світло

Апостол Іван пише: "А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є Світло, і немає в Нім жодної темряви!" (1 Івана 1:5).

До цього моменту ми побачили як Іван каже про Нього в 1 гл. 9,10 віршах: "Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його". Представляючи Ісуса як Світло, бо Ісус і Сам сказав про Себе: "Я Світло для світу", і ще: "Доки Я в світі, Я Світло для світу" (Ів. 8:12; 9:5). Іван же написав, що "Бог є Світло". І справді, бо тільки Бог висловлював Себе як Світло.

Наприклад, у Вих. 3:2/13:21, Єз. 16:27, Іс. 9:2/10:17. Тому, поєднуючи разом ці місця Писання, слід вірити і сказати, що "Бог-Господь є Світло". Прочитаємо ще до цього слова Господа Ісуса, у Івана 12:35,36, де Він говорить: "Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали". Після цього ще ясніше ми можемо бачити, що тільки Боже Господнє Світло може відкрити нам це.

Не стільки важливо, скільки ще місць Писання, Старого й Нового Заповітів, ми будемо знаходити і покладати їх в основу для себе, хоча це, в дійсності, і є фундаментом, але найважливішою справою є те, щоб ці місця Писання нам Бог Духом Своїм відкрив і Він Сам дав зрозуміти нам цю велику таємницю, щоб ми ясно і впевнено знали, що Бог в Старому Заповіті відкрився як Господь, а в Новому Заповіті – як Син. Досить ясно це показує Іван 1:1 і 14 вірш, де сказано: "Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово сталося тілом і перебувало між нами". У гармонії з цими словами говорить і апостол Павло, в 1 Тимофія 3:16: "Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!" І ще в іншому місці читаємо: "Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!" (1 Івана 5:20).

Господь Бог – Цар

Бог в Старому Заповіті показаний і як Цар. В цю істину вводять нас слова Пророка Самуїла, які він говорив народові Ізраїльському: "... А Цар ваш Господь, Бог ваш", який хотів, за прикладом інших народів, мати над собою царя-людину. Пророк Господній переконує Ізраїль, що бажаючи мати над собою царя-людину, вони не бажають, щоб Господь Бог був їх Царем (1 Сам. 12:12-17). Давид, Божа людина, молиться словами: "Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю..." (Пс. 145:1). У Псалмі 146:10, він сповідує, кажучи: "Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід". А в Псалмі 23:9,10 читаємо: "Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави!" Пророк Ісая описує свою зустріч з Богом і каже: "Горе мені, бо я занапащений!... очі мої бачили Царя, Господа Саваота!" (Ісая 6:5). Пророк Єремія говорить: "А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний!.." (Єр. 10:10)

Народ Ізраїльський на основі обітниць Божих, даних Ним Авраамові, є народом обраним. Цей народ Бог використав, щоб здійснити Свій план порятунку. Через пророка Захарія сповіщено: "Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і молодім віслюкові, сині ослиці" (Зах. 9:9). Ця обітниця Старого Заповіту сповістила не тільки прихід Господа в цей світ на сотні років наперед, але й вказало на спосіб, як це станеться. Пророцтво це досконало виповнилося на Господі Ісусі Христі, як про це пише Євангеліст Матвій: "А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: "Скажіть Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий..." (Матв. 21:4,5). Багато хто може здивуватися, що в Старому Заповіті ГОСПОДЬ БОГ ВСЕДЕРЖИТЕЛЬ оголошений Царем, а в Новому Заповіті Їм є Ісус Христос, що сидить на молодому ослі. Наш людський розум не може цього осягнути. Біблія є дорогоцінним скарбом, в якому заховані Божі таємниці, і вони можуть бути відкриті тільки тим, хто любить Бога всім серцем.

Наведемо ще деякі місця Нового Заповіту, що свідчать про цього справжнього Царя. В Євангелії від Луки 1:33 написано: "І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця". Ці слова Ангел говорив про Ісуса Христа. Послухаємо, що на таке питання відповідає Сам Цар. Це могутнє свідчення читаємо в Євангелії від Івана 18:33-37. Пилат запитав Ісуса: "Чи Ти Цар Юдейський?" На це Ісус дав чітку відповідь, що Він воістину Цар, але тільки Царство Його не від цього світу. Тут виповнилося все, що було сказано про Ісуса Господа як про Царя, бо Його власні уста підтвердили це. Але ми йдемо далі і знаходимо в Новому Заповіті, що невидимий Бог показаний і як Цар. У посланні до Тимофія апостол Павло пише: "... щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа, що свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами..." (1 Тим. 6:14,15). Тут Апостол ясно показує, що єдиний Бог є Царем над царями та Паном над панами, а в Одкровенні Івана те ж саме говориться про Ісуса: "І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами" (Одкров. 19:16). На Одязі й на Стегні написано те ж саме ІМ'Я. Якби хто ще припускав, що Апостоли Павло і Іван говорять про дві особистості, то звернемося ще до книги Одкровення, де написано: "І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!" (Одкров. 15:3) Не може ж Іван один раз Бога, а другий раз Ісуса називати Царем над царями та Господом над панами, ніби в цій ролі тут дві окремі особистості. У книзі Одкровення, в іншому місці, Агнець ще показаний як Цар і Господь, про що й читаємо: "Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні." (Одкров.17:14) Звідси є ясність того, що Бог і Ісус одне. Бо все, що говориться про Ісуса, стосується Бога, а що говориться про Бога, переноситься на Ісуса. У пророка Захарії сказано: "І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне Ймення Його" (Зах. 14:9). Ці слова Старозаповітних пророкувань цілком узгоджуються зі словами Нового Заповіту, як і читаємо: "Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!" (Одкров. 11:17). Обітниці, як Старого, так і Нового Заповітів, вказують на одного Царя, і це зрозуміло, бо Господь Старого й Нового Заповітів – є один і Той самий Бог, Який і з'явився в Ісусі Христі. А що Ісус Христос є Цар, то сказано і ще: "І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років." (Одкров. 20:4)

Після всіх цих доводів і доказів Старого й Нового Заповітів, здавалося б, кожному треба зрозуміти, що Ісус Христос є Бог, явлений у плоті. Хто в Старому Заповіті названий Бог, Той в Новому Заповіті названий Отець, а хто в Старому Заповіті названий Господь, Той в Новому Заповіті названий Син. Отже, як в Старому Заповіті Бог відкрився як Господь, так і в Новому Заповіті Отець відкрився у Сині. Все і в усьому є тільки один Бог, один Цар, один Господь!

Хай цей короткий огляд послужить читачеві для пізнання єдиного Бога. Ніхто нехай не забуває, що Старий і Новий Заповіти є неподільною цілісністю. Тільки при читанні всього Слова Божого, з молитвою, можливо зрозуміти цю велику таємницю Божу. Нехай Бог допоможе, по благодаті і Своїй милості, знайти кожному, хто шукає, і пізнати Його правду.

Господь Бог - Суддя

Також і тут, за допомогою порівняння деяких місць Біблії, бажаємо показати гармонію цілісності Старого й Нового Заповітів. Для введення візьмемо слова пророка Ісаї, який говорить: "Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш Цар, і Він нас спасе" (Ісая, 33:22). У цьому вірші ми побачили з абсолютною ясністю, що один і той же Господь Бог є і Цар, і Суддя, і Законодавець, і Спаситель. Далі, у Псалмі 7:12, знаходимо такі слова: "Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається". Коли Господь розмовляв з Авраамом, то Авраам також назвав Господа Суддею, бо сказав: "Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим… Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?" (Бут. 18:25). Давид говорить ще: "… справді є Бог, суддя на землі!" (Пс. 58:11). Воістину так і є: Всемогутній і єдиний Бог є Суддя Вічний.

У Новому Заповіті Господь Ісус сказав: "Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Синові" (Ів. 5:22). Про Господа Ісуса Апостол Петро каже: "І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих." (Діян. 10:42) Апостол Павло також свідчить: "Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши." (Діян. 17:30,31) І ще сказано: "Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства" (2 Тим. 4:1). Звідси є очевидним те, що Апостол говорить про Бога і про Ісуса Христа, як про Одну Особистість; бо, якби тут ішлося про дві особистості, то було б сказано: "що Вони мають судити живих і мертвих за Їхнього приходу". Але сказано: "що Він (один) має судити", і "за СВОГО приходу". З цієї причини Апостол Павло з усією серйозністю звертає увагу й каже молодому працівникові Тимофію: "Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували." (2 Тим. 4:2,3) Це святе бажання зобов'язує кожного служителя Божого завжди і повсякчас звіщати чисте Слово Боже. До цього чистого благовістя відноситься й те, що говориться про єдиного Бога, явленого в особі Ісуса Христа, оскільки про це пише Апостол Павло: "Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа... бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій" (2 Кор. 4:5,6). Сам Господь Ісус підтверджує це, коли говорить: "Хто бачив Мене, бачив і Отця". У Посланні до Тимофія Апостол Павло ще пише: "Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив." (2 Тим. 4:8) Апостол називає тут Господа Праведним Суддею. А в Посланні до Євреїв сказано: "... приступили до Церкви первороджених і до Судді всіх до Бога..." (Євр. 12:22,23). Звідси знову маємо ясне свідчення, що Бог буде Суддею всіх і всього. Досконалу ясність в цьому дають слова з Одкровення 16:7, де сказано: "... Так, Господи Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої". І тут показаний Ісус і Бог в одній особі.

Цими всіма свідченнями вказується, що Бог в Ісусі Христі є нашим Спасителем, Царем, Суддею і всім у всьому. Звернемо увагу, що Біблія вся від Єдиного Бога, і про Єдиного Бога говорить. Але ми вже чули застереження Апостола Павла, що буде такий час, коли здорового вчення не будуть приймати, але будуть більше звертати свій слух до байок. Ці слова здійснюються в повноті свого значення тепер. Від Біблійної правди люди відвернулися. Але через тих, кому Бог відкрив свою правду, повинна підніматися повнота Євангелія, бо всі свідчення її сягають кінця.

Отже, з усіх вище наведених місць Біблії, ми бачимо, що є тільки один Суддя, показаний як Бог – Отець і Син. А якби було дві або три особи Божества, то ми мали б: двох або трьох Рятівників, двох або трьох Царів, двох або трьох Суддів тощо.

Моя молитва до Бога, до Того Єдиного Бога, що відкрився в Новому Заповіті в особі Ісуса Христа, щоб Він Сам з'явився читачеві та відкрив цю Свою велику таємницю.

Господь Бог – Спаситель

І тут ми будемо порівнювати Старий і Новий Заповіти, щоб продовжити переконуватися в єдності Бога. Давид про свій Ізраїльський народ каже: "забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив" (Пс. 106:21). У пророка Ісаї читаємо: "Бо Я – Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель!" (Ісая 43:3). І ще: "Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя!" (Ісая 43:11). У пророка Осії 13:4 також написано: "А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя". У всіх цих місцях Біблія нам ясно показує, що є тільки один Спаситель, бо це говорить Сам Господь Бог, що крім Нього немає Спасителя. Через ці слова ми приходимо до впевненості, що Спаситель Ісус Христос не є іншою особистістю, а тільки Він Сам той Бог-Спаситель і іншого не знаємо. У пророка Захарії сказано: "Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці" (Зах. 9:9). Це був Господь Ісус Христос, і Він це зробив. Дивіться і порівнюйте: Івана 12:14-16. Кому це зрозуміло – ті благословенні Господом, бо Він відкрив їм це, а для тих, хто не розуміє цього – це камінь спотикання й спокуси. Ми ж йдемо за тим Богом, Який зійшов з небес на землю і прийняв на Себе тіло людське, яке народилося від Діви Марії. Чи повинен був Спаситель з'явитися в тілі – про це ми запитаємо саму Марію, і вона нам у відповідь каже: "... І радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм" (Лк. 1:47). Як бачимо, Марія знала, що народжене від Неї в цей світ – буде Спаситель і Сам Бог, Який обернувся в людське тіло. ТІЛО, СТВОРЕНЕ ПРОМОВЛЕНИМ СЛОВОМ САМОГО БОГА.

Послухаємо ще, що Ангели говорили пастухам: «Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:11). Отже, бачимо, що Спасителя Марія називає Богом, а Ангел називає Його Господом Христом. Ми ж йдемо далі і все більше й більше переконуємося доводами Писання, що "Він – справді Спаситель світу, Христос" (Ів. 4:42). У Діях Апостолів читаємо: "Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса..." (Дії Апостолів 5:31). А в посланні до Филип'ян 3:20 сказано: "Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа". Коли ми зіставимо всі ці місця Біблії, де Ісус Христос показаний як Спаситель і де Бог охарактеризований Спасителем, то прийдемо до непохитного пізнання, що всюди йде мова тільки про одну Особу Бога й не більше.

Можливо, це якомусь людському розуму здасться незрозумілим, але Слово Боже не вийшло від розуму і не до розуму написано. Воно вийшло від Святого Духа і тільки Їм може бути відкрито. Це ми дізнаємося зі слів Господніх Апостолів: "Бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим"; "А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини"; "Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання" (2 Пет. 1:20,21; 1 Кор. 2:10; Лк. 24:45). Один же людський розум, без сприяння Духа Божого, зрозуміти сам собою не спроможний нічого з глибин Божих. Тому Писання говорить: "Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Приповісті 3:5)

Щоб глибше і міцніше затвердити читача, ми візьмемо ще деякі місця Біблії: Апостол Павло говорить: "... Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові ..." (1 Тим. 2:3). І ще сказано: "... Ми ... надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель ..." (1 Тим. 4:10).

І далі сказано: "... Не соромся засвідчення Господа нашого ... що нас спас ... попереду вічних часів ... А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Ісуса Христа" (2 Тим. 1:8-10). І тут ми бачимо, що Апостол пише те ж саме про Ісуса Христа, що і про Бога, і в цьому він не помиляється. Нехай кожен покладе це глибоко в серце.

Той, хто говорить про декілька осіб, а не про Єдиного Бога, робить Його, Єдиного й Святого, брехуном. Бо у пророка Осії 13:4 ми вже читали, що Господь Сам каже: "А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя".

У посланні до Тита Павло Апостол пише: "А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас ... через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого" (Тит. 3:4-6). У цих словах Апостол показує і Бога як Спасителя, і Ісуса Христа як Спасителя. Павло в згоді з істиною писав про Єдиного Бога. Ми бачимо в цьому абсолютну згоду Старого і Нового Заповітів. Хто вчить інакше, той сам потребує навчання. А Бог і Господь наш, зі Своєї ласки нехай зробить так, щоб читачі цього були звільнені від власних знань і людських навчань, які суперечать Біблії. Господь через пророка сказав: "Погине народ Мій за те, що не має знання"; а до священика (служителя) говорить: "тому що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком" (Осія 4:6). Це гостре застереження через пророка стосується і нас сьогодні, якщо мудрість, знання і правду відкидаємо. Не залишиться тоді нам нічого, крім брехні, як про це говорить Апостол Павло: "... і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любові правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду" (2 Сол. 2:10-12). Потім йдуть втішні слова обраним Божим: "А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду, до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа. Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням. Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію, нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!" (2 Сол. 2:13-17). Тут Апостол говорить про Бога, про Ісуса Христа, але аж ніяк не про дві особистості, а тільки про одну. А якби не так, то було б сказано: "нехай потішать" і "нехай зміцнять".

Отже, думаю, що ми досить переконалися, що є тільки один Спаситель, і є свідчення, що Ісус Христос є Спаситель. Але все ж це про одного й того ж Бога.

Господь Бог – Пастир

Тепер порівняймо Пастирів Старого й Нового Заповітів. І в цьому читач повинен побачити Божу гармонію Святого Письма.

Ми знаємо, що Бог Своїх називає вівцями, а Себе їх Пастирем. Подумаємо хоча б про Давида, який урочисто вигукує: "Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!" (Пс. 23:1,2). Цього Господа, Якого ми бачили як Творця, Бога, Царя, Спасителя, Суддю, тепер бачимо як Пастиря. Коли Давид говорить про свого Бога як про Пастиря, то, безумовно, він згадує про самого себе, про зелені пасовиська – луки із запашною травою, струмки й річки зі свіжою водою. Давид сам деякий час був пастирем овець; і для нього це було дуже близьким і зрозумілим, коли він говорив і думав про Бога як про свого Пастиря, і безсумнівно, що Давид мав від свого Пастиря завжди в достатку чудову їжу й цілющу воду. Тому він так урочисто й вигукував: "Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду". Напевно, Давид при цьому думав про минуле, коли він сам дбав про стадо своїх овець. Він знав, яку відповідальність несуть пастирі. Тепер Давид твердо знає, що Господь Бог є його Пастирем, і Він взяв відповідальність за нього. Давид відчуває себе як вівця у стаді Небесного Пастиря.

Іншого разу він вигукує: «Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе» (Пс. 63:2). Цими словами Давид виражає внутрішню спрагу до Бога. А в іншому місці ще каже: "Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!" (Пс. 42:2,3) Він знав справжній голод душі до Бога. У книзі пророка Ісаї читаємо: "Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його. Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх..." (Ісая 40:10,11) У цих віршах через пророка зазначено, що Господь Бог прийде як Пастир. Ці чудові обітниці Старого Заповіту з найбільшою точністю справдилися в Господі Ісусі Христі. Вельми важливо те, що сказано: Господь Бог Сам прийде. Він – Пастир, безпосередньо Сам прийде до овець Своїх. Тому в Євангелії від Івана сказано: "До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати" (Ів. 1:11,12). У зв'язку з цим у пророка Єзекіїля написано: "Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок, говорить Господь Бог. Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, буду пасти її правосуддям!" (Єз. 34:15,16) Що це все виповнилося в Господі Ісусі Христі, бачимо з Нового Заповіту, де про Нього сказано у приповісті (Лк. 15:1-7), що Він йде за загинулою вівцею, поки не знайде її, і що Він – Добрий Пастир, який кладе душу Свою за овець (Ів. 10:11). У пророцтвах Єзекіїля Бог Сам називає Себе Пастирем і каже: "А ви отара Моя, отара Мого випасу, ви люди, а Я Бог ваш, говорить Господь Бог". Ісус – Добрий Пастир, і життя Своє поклав за овець. Передречене через пророка Захарія: "Уражу пастиря і розпорошаться вівці..." (Зах. 13:7) – буквально виповнилося на Ісусі Христі: "Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу Пастиря і розпорошаться вівці отари" (Матв. 26:31). І ми знову стверджуємо, що як Господь Бог в Старому Заповіті названий Пастирем, так і про Ісуса Христа читаємо в Новому Заповіті. Це є Той Самий Пастир, Який на підставі Своїх обітниць прийшов до Свого стада. Бог втілився в людське тіло і прийняв вигляд людини. Невидимий став видимим, безсмертний став смертним по плоті, щоб життя Своє покласти за стадо. Хто хоче зрозуміти, що в Старому і Новому Заповітах один і Той Самий Бог, той зрозуміє. Моїм найщирішим внутрішнім бажанням є те, щоб читачеві усвідомити, з допомогою Божою, в усьому Єдність Бога, про Якого пише і апостол Петро: "Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ." (1 Пет. 2:24,25) Ми знову абсолютно ясно бачимо, що Добрим Пастирем є Ісус Христос, Який Своїм життям і смертю викупив нас, щоб ми жили Його праведністю, праведністю Божою. Хто вірить цьому, той знаходиться біля Пастиря, про Якого читаємо в посланні до Євреїв (13:20): "Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса…". І тут Ісус показаний Великим, Єдиним і Добрим Пастирем. Сумніватися, здається, немає в чому, але все ж багато що залежить і від нас самих, тобто, в залежності від того, з яким бажанням і з якою жадобою цю велику таємницю Старого і Нового Заповітів ми прагнемо зрозуміти. Ісус Сам каже: "Я Пастир", так само як Бог говорить в Старому Заповіті: "Я Пастир". Тому нехай кожен зрозуміє, що той невидимий Бог Старого Заповіту в особі Ісуса Христа став видимим, і Він один Пастир і Його стадо одне. Так, Ісус сказав юдеям: "Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!" (Ів. 10:16) Цим Господь дав зрозуміти, що люди всіх народів, племен і національностей, які будуть слухати Його, будуть вівцями Його пастви. Господь Ісус каже далі: "Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають" (Ів. 10:14).

Дорогий читач, чи віриш ти Спасителю, коли Він це говорить? Чи знаєш ти Його таким, яким Він є? Чи слухаєш ти Його голос і чи правильно йдеш за Ним? Ці питання можуть бути важкими, але краще тепер вирішити важке, ніж думати тоді, коли буде вже пізно, коли вже не буде можливості прийти до Господа. Але є й такі, які не вірять Ісусу, що Він один істинний Бог і Вічне життя; а хто це і з яких овець, то про них Сам Господь Ісус каже: "Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви" (Ів. 10:26).

Це дуже гострі слова. Нехай кожен досліджує себе уважно, чи належить він до тієї отари, в якій Пастир Сам Христос? Або, може, належить до такої, де пастирями є люди? Адже є хтось не з Його овець. Про Своїх же Він каже: "Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік..." (Ів. 10: 27,28). Ось ця обітниця Пастиря. Однак, є й такі, хто істинно слухають Єдиного Істинного Пастиря. Ми побачили Його і знаємо, що Він є Господь Бог, Який нас полюбив так міцно, зійшов з небес на землю, щоб дати можливість нам піднятися на небо. Він прийшов до нас, щоб ми могли прийти до Нього. Він був мертвим деякий час, щоб ми жили вічно. Хто може осягнути таке багатство милості Божої, яку Він подарував нам? Він полюбив нас любов'ю вічною і жертвою Своєю зробив нас вівцями отари Своєї. Підемо ж за Ним, і від віри прийдемо до бачення. Єдиному Пастирю й Богу слава й честь навіки!

Господь Бог – Священик

Тут ми зупинимо нашу увагу на слові СВЯЩЕНИК в Старому й Новому Заповітах і знову побачимо гармонію узгодженості Біблії.

У книзі Буття (14:18) читаємо: "А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб і вино. А він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю..." Не будемо занадто докладно розповідати про пояснення значення всієї цієї справи, але відзначимо, що "хліб і вино" вказують на вечерю. Не будемо також детально зупинятися й на десятині, яку Аврам дав Священикові Мелхиседеку. Ми знаємо, коліно Левія було обрано Богом, і цьому священицькому коліну усі інші коліна Ізраїлю мали віддавати десятину. Але ми краще будемо досліджувати й пізнавати про священика Божого, Який є Цар Салиму, як про Бога Творця, Він благословив Аврама, і це благословення повинно було спочити й на його сімені.

Прихід Бога ми вже бачили в кількох образах, як: Бога-Творця, Царя, Суддю, Спасителя, Пастиря, а тепер бачимо Його як Священика, що й постараємося розглянути докладніше. Кожне одкровення Боже та Його прихід мало Його Самого як головний пункт, так само й Мелхиседек, це ніхто інший, як тільки Сам Бог. Це нам ясно показано в Святому Письмі, і особливо в словах послання до Євреїв 7:1-3: "Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди". Це місце Писання з найточнішими подробицями розкриває нам, ким є Мелхиседек. Він є Цар Правди, а потім і Цар Миру. Хто є Царем, ми вже бачили в розділах "ГОСПОДЬ БОГ – ЦАР". Жоден з людей не може бути охарактеризований як Цар Правди і Цар Миру (Спокою). Це для всіх нас є ясним: Мелхиседек ж є Священиком – Царем вічним, бо про Нього написано, що Він не має ні батька, ні матері, і ні початку, ні кінця днів. Є тільки один, про якого можна так сказати, один у всьому всесвіті – це один тільки Всемогутній Бог. Не написано, що "Він Син Божий", а що "уподібнився до Сина Божого". Слово Боже має читатися уважно. У чому ж Він уподібнений до Сина Божого? У тому, що Він перебуває священиком назавжди.

У пророка Захарії сказано: "Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього. І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома" (Зах. 6:12,13). Далі в псалмі 109:4 читаємо: "Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим". У посланні до Євреїв ми читали, що Мелхиседек уподібнився до Сина Божого, а тут читаємо, що Син Божий уподібнився до Мелхиседека. Але і в тому і в іншому місцях сказано, що Він є Вічним Священиком. Те, що передречення Псалма 109:4 відносяться до Ісуса Христа, то це всім ясно. Сюди ж ще підійдуть слова Псалма 2:7, де сказано: "... Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив". Тут також, під натхненням від Духа Святого, пророк говорить про Ісуса Христа. Ці два місця: Псалом 2:7 і Псалом 109:4 говорять про одне й мають одне значення. У цьому нас ще переконують слова Апостола Павла до Євреїв (5:4-6), де сказано: "А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон. Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим". Щоб краще зрозуміти, чому Ісус показаний і як священик, то спочатку потрібно дізнатися про заповіт і значення служіння священиків, і від образів Старого Заповіту дізнаємося про істинність і праведність Нового. У Старому Заповіті ми бачили Бога як Священика, а в Новому Заповіті про Ісуса Христа говорять як про священика. У посланні до євреїв апостол Павло детально розкриває саму суть служіння первосвященика, представлену символічно в Старому Заповіті, і показує, як це служіння абсолютно виповнилося в Новому Заповіті в особі Ісуса Христа. Все це знову й знову говорить нам про одне й те саме: Про Єдиного Бога, Який проявив всі свої спокутні атрибути в особі Ісуса Христа. Бо Бог Старого Заповіту й Бог Нового Заповіту – є ОДИН І ТОЙ САМИЙ БОГ. «Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса Христа» (Євреїв 3:1).

Цілитель

Як і з іншими атрибутами Божими, атрибут зцілення притаманний тільки одному Йому. Претендувати Ісусу на цю роль було б незаконно, якби Він не був Самим Богом. Богом, який створив Собі тіло без гріха й оселився в ньому, ставши видимим для людини. І в цьому прояві, який називався "синівство" – Він ходив і робив те, що робив завжди для народу ізраїльського – ЗЦІЛЮВАВ! Як і в питанні прощення гріхів, Ісус не міг би їх прощати або протиставляти словам Єгови свої слова, наприклад: «А Я кажу вам...». Це може робити лише Той, Хто ці закони встановлює. Отже, подивимося на цитати зі Старого Заповіту й порівняємо їх зі служінням Ісуса:

«І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!» (Вихід 15:26)

«Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував і нас вилікує, ударив і нас перев'яже!» (Осія 6:1).

«Побачте тепер, що Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.» (Повторення Закону 32:39)

«Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.» (Пс.103:3)

«Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я, спаси Ти мене, і я буду спасений, бо Ти слава моя!» (Єр.17:14)

Можна ще багато навести місць зі Старого заповіту про те, що тільки Єгова є Цілителем, що носить ім'я «Єгова-РАФА». Але перейдемо до тлумачення, до земного служіння Ісуса Христа й подивимося як це відбувалося:

«Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!» (Пс. 106:20) Господь обіцяв послати Слово. А Христос позначає "Помазаник" чи "Помазане Слово"!

«А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:5). Зцілення в Новому Заповіті може відбуватися лише через рани Ісуса Христа. Сам Ісус підтвердив, що пророцтво Ісаї 61:1,2 виповнюється в Його служінні, і назвав Себе лікарем.

«І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.» (Луки 4:17-23)

Біблія говорила, що Єгова зробить цей труд спокутування через Свій Дух і помазане Слово. Тепер подивімося, що про це написано в книзі Діянь апостолів:

«І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса»; «Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.» (Дії 4:29,30/10:38)

Отже, це був Бог посеред Свого народу! «І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми. А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв»; «А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс». (Матвія 4:23,24/8:16,17) Отже немає двох Зцілителів, інакше нам довелося б вибирати для себе того, хто краще. Слава Йому за відкриті очі!

Єгова – Господь, Елогім – Бог

Скрізь, де в нашій Біблії ми зустрічаємо слово "Бог" в оригінальному староєврейському тексті написано "ЕЛОГІМ". А де ми зустрічаємо слово «Господь», там стоїть «ЄГОВА». Ці два поняття і значення їх вперше відкриваються в Біблії в книзі Буття 2:4, де сказано: "Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю". Тут бачимо, що БОГ – це є Господь, тобто Елогім – це ЄГОВА. У книзі Вихід 6:2,3 ми читаємо такі слова: "І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я Господь! І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм Господь [тобто, Єгова – Сущий] Я не дався їм пізнати". Як в Старому Заповіті Бог відкрився в імені Господь – Єгова, так в Новому Заповіті він відкрився в імені Ісус. Внаслідок цього слід розуміти як одне ціле й неподільне:

БОГ – ГОСПОДЬ; ЕЛОГІМ – ЄГОВА; ЕММАНУЇЛ – ІСУС; також і БАТЬКО – СИН.

У Святому Письмі імена Божі та Його з’явлення мають певні значення, і ми, хоча коротко, подивимося на ці таємниці. Якщо ми не зрозуміємо з’явлення Бога в Старому Заповіті, тоді як зможемо зрозуміти його в Новому Заповіті? Справа порятунку почалася з книги Буття 1:1 і закінчується Одкровенням 22:21. Тут скрізь і всюди один і Той Самий Господь, Якого ми бачимо в Старому Заповіті від початку творення світу. Старий Заповіт є фундаментом для Нового Заповіту; слова пророків є фундаментом для слів і вчення апостолів.

Щоб прийти до розуміння значення "ЕЛОГІМ", нам необхідно звернутися до самого джерела – Слова. Перш за все з'явилося слово "ЕЛ", а потім вже "ЕЛОГІМ". Слово "ЕЛ" є поодиноким і означає Самого Бога, без всяких титулів; слово "ЕЛОГІМ" є число множинне ("ІМ" у давньоєврейській означає "безліч, багато") і показує Бога в Його величі, в Його діях. Наприклад: Творець, Вседержитель, Всемогутній, Той, Хто рятує, Той, Хто панує тощо. У слові "ЕЛ" знаходимо Самого Бога, а в слові " ЕЛОГІМ " – все, чим і ким Бог є. Що в Старому Заповіті названо БОГ-Елогім, то в Новому Заповіті: БОГ-ОТЕЦЬ. Що в Старому Заповіті названо ГОСПОДЬ-ЄГОВА, то в Новому Заповіті: ГОСПОДЬ-ІСУС. Оскільки невидимий Бог в Старому Заповіті є видимим в образі ГОСПОДА (Бут.18:1-5,10,13,20,21,30,33), так Той же Самий невидимий Бог в Новому Заповіті став видимим в Господі Ісусі! (Іс.7:14/9:6 Ів. 1:14)

У Новому Заповіті Бог названий Отцем, а Господь – Сином. І так, як не говориться про дві особистості, коли мова йде про Бога й Господа, так і не говориться про дві особистості, коли мова йде про Отця й Сина.

Хоча ми ще не раз будемо торкатися і розглядати єдність Отця й Сина, все ж це короткий вступ у цю велику Божу таємницю вже може служити нам допомогою. Згадаймо, що слово "ЕЛ" або "ІЛ" означає самого Бога, отож, прочитаймо пророка Ісаю (7:14): "... Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: ЕммануЇЛ". Всім відомо, що це пророцтво про Ісуса Христа, Який мав народитися як Син, щоб кожна людина могла бачити Його й пізнати Його. У Матвія 1:23 ім'я Еммануїл показано в Божественному значенні, бо написано: "Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог". У цьому місці Писання з особливою ясністю показано, що дві останні букви "ЇЛ" означають "Бог". Цей Син, Еммануїл, названий ім'ям Ісус, Ісус же означає "Господь, тобто Єгова Рятує". Він, Господь Спаситель, Свій народ робить вільним від гріха. Бог наблизився до людей і прийняв ім'я: Еммануїл, тому Сам Бог з нами (в Ісусі); не інший Бог, а Той Самий, Який Вічний і Єдиний. Це необхідно знати. Чималу ясність цьому надають ще слова пророка Ісаї, де сказано: "Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру". (Ісая 9:6) Як можна думати про Сина, що Він є БОГ СИЛЬНИЙ (до Якого жадав Давид, Пс. 41:3) і Отець вічності?

Насправді ж, це є велика таємниця, важка для розуміння, однак, при Одкровенні Божому, ми бачимо, що Отець з'явився у Сині. Прояснення цієї таємниці дає і Апостол Іван, коли говорить: "Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина. Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця" (1 Ів. 2:22,23). Кожен і всякий, хто не вірить, що Отець з'явився у Сині, як каже Пророк, той буде присоромлений перед Христом за Його приходу. А хто вірить в те, що говорить Писання, той є істинний християнин. Він член єдиної голубки Христової.

Як вже читали свідчення Писання, що Син є Отець Вічності, і Він є Еммануїл, і як знаходимо в Старому Заповіті слова «Елогім-ЄГОВА», так і в Новому Заповіті зустрічаємо слова «ЕММАНУЇЛ-ІСУС». Все це зробив Бог так, щоб своїм дати зрозуміти, що Бог Старого Заповіту є Богом Нового Заповіту. Саме Той Самий Бог, а не інший. Ісус ніколи не говорив, що "Я і Отець – двоє", як про це багато говорять і вчать, але Ісус говорив: "Я і Отець – єдине". Оскільки Елогім-ЄГОВА – це Бог і Господь, так і ЕММАНУЇЛ-ІСУС це БОГ і ГОСПОДЬ, і це вічна правда.

Хто хоче переконатися, що "ІЛ" і "ЕЛ" означають Бога, той нехай подивиться на значення імен, в яких міститься слово "ІЛ", наприклад: ГавриЇЛ – чоловік Божий; ДаниЇЛ – Суддя мій Бог; МихаЇЛ – Рівний Богу; СамуЇЛ – випрошений у Бога; ІзраЇЛь – воїн Божий; ЙоЇЛ – допомагає Бог; Бет-ЕЛ – дім Божий тощо. Апостол Павло з приводу Бога, явленого в Ісусі Христі, пише: "Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом..." (1 Тим. 3:16). Євангеліст Іван пише: "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця." (Ів. 1:1 і 1:14). Бог Сам є Слово, Яке втілилося в Ісусі Христі, і таким чином, в смиренному Сині з'явився Батько.

Ми знаходимо ще деякі місця в Біблії, що говорять про цю таємницю. Апостол Павло пише: "Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!" (2 Кор. 6:17,18)

День вічності близько, де усі справжні діти Божі, як сини і дочки будуть відкриті і явлені, і де Господь Ісус Вседержитель буде нашим Отцем і Богом, як про це ми тільки що чули з Писання. Оскільки Бог явився в Ісусі як Господь, щоб спокутувати й позбавити церкву, так і коли церква Господа Ісуса буде завершена, Він, Господь, з'явиться як Бог, і буде Бог все у всьому.

В Одкровенні 21:2-5 читаємо: "І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!" Пророк Йоїл (3:17) говорить: "І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі...". У пророка Михея 1:2,3 сказано: "Почуйте оце, всі народи, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого! Бо Господь ось виходить із місця Свого, і Він сходить і ступає по висотах землі". Пророк Софонія каже: "Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!" (Соф. 3:17)

У пророка Захарії сказано: "Він кликати буде Ймення Моє, і Я йому відповім і скажу: Це народ Мій, а він скаже: Господь то мій Бог!"; і ще сказано: "... І прийде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі" (Зах. 13:9 і 14:5). Візьмемо ще деякі слова з Одкровення Івана, що говорять про друге пришестя Господа Ісуса: "Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око..." і далі каже: "Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!" (Одкр. 1:7,8). Ісус Христос говорить тут як Бог Вседержитель. В Одкр. 4:8 ще сказано: "... І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!" Ще в Одкровенні 11:17 читаємо: "Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!" І ще сказано: "Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!" (Одкр. 15:3) І ще написано: "І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах." (Одкр. 22:3,4). Тут йдеться про престол Бога й Агнця, але зверніть увагу, що все в однині, "раби Його", а не "раби Їх", "будуть служити Йому", а не "служитимуть Їм", "побачать обличчя Його", а не "обличчя Їх", "Ім'я Його на їхніх чолах", а не "Імена Їх будуть на їхніх чолах". Звідси ми можемо бачити, що ім'я Отця є ім'ям Сина, а ім'я Сина є ім'ям Отця. Ісус каже в Івана 17:6: "Я Ім'я Твоє виявив людям". Оскільки Він прийшов в імені Отця.

В Одкровенні 22:6 читаємо: "Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить". Тут Господь Бог є як Дух пророчий. В Одкровенні 19:10 сказано: "Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва". В Одкровенні 22:7 написано: "Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги!" У 12 вірші цієї глави говориться: "Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його". В кінці книги Одкровення говорить нам є, як читаємо: "Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах..." Порівняємо ці два місця між собою: в шостому вірші (22 глава) сказано: "А Господь, Бог духів пророчих, послав Свого", а в 16 вірші (цієї ж глави) сказано: "Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб... ". Хай зрозуміє кожен, що: БОГ-ГОСПОДЬ, ЕММАНУЇЛ-ІСУС є один Бог.

В Одкровенні (22:18,19) записано серйозне застереження й попередження, яке всім нам слід прийняти глибоко в серце, воно говорить: "Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій". У двадцятому вірші той, хто свідчить, каже: "Їй, незабаром прийду! Амінь". А діти Божі, що ходять в істині Божій і зберігають себе в чистоті і святості, хай скажуть разом з Апостолом Іваном: "Прийди, Господи Ісусе!" Останню книгу Біблії (Одкровення) слід читати з розумінням Єдиного Бога, бо тут є Одкровення Ісуса Христа, Він тут відкривається в повноті Своєї Божественності.

Син Божий

До повного розуміння Ісуса Христа, Сина Божого, ми можемо прийти тільки тоді, коли побачимо, що Старий і Новий Заповіти взаємно говорять про Єдиного Бога, Який визначив, зробив і довершив Свій план порятунку для людини. Бо те, що було обіцяно через пророків у Старому Заповіті, то виповнилося і виповнюється в Новому Заповіті. Нам необхідно всі пророцтва від Буття (3:1-15) до Малахії (3:1) брати як одне ціле, щоб за допомогою Слова Божого прийти до досконалого пізнання Ісуса Христа – Сина Божого.

У вище викладених темах ми вже мали чимало доказів того, що Старий і Новий Заповіти взаємно говорять про Ісуса Христа, однак і ще будемо говорити, продовжуючи ту ж лінію. Почнемо від слів пророка Ісаї (7:14), де сказано: "Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл". Це пророцтво, як нам уже відомо, збулося в Новому Заповіті, в Ісусі Христі. Нам слід також знати, що Біблія говорить не тільки про те, що буде, але також і про те, як воно буде відбуватися. У Захарії (4:6) сказано: "Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот". Звідси ми бачимо, що Божий план порятунку роду людського і все, що має з цим взаємний зв'язок, здійсниться за сприяння Духа Божого. Пророче Слово говорить: "Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл". Здійснення цього прочитаємо у Луки (1:34,35): "А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?... І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!" Час здійснення обітниць Божих настав. Ангел сповістив Марії чудову звістку, що вона, діва, народить Сина Божого.

У Матвія (1:18-23) читаємо: "Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог". У двадцятому вірші сказано, що Немовля, Якого Діва мала в утробі і повинна була народити, був від Духа Святого. Тут бажаю підкреслити, що Бог Отець і Дух Святий є Однією Особистістю. А якщо хто стверджує, що Бог Отець і Дух Святий – це дві окремі особистості, то цим він говорить, що Ісус має двох Отців. У Біблії Ісус називає Бога Своїм Отцем, але ніде не написано, щоб Ісус називав Духа Святого Своїм Отцем. В Євангелії від Матвія написано, що немовля в утробі було зачато від Духа Святого, бо Марія була вагітна від Нього. Якщо ж Бог Отець є окрема від Святого Духа особистість, тоді Він не мав нічого спільного з осіненням Марії, оскільки ясно написано, що Марія була вагітна від Духа Святого. Це ж саме сказано і в Луки (1:35). І, тому, якби Дух Святий був окремою особистістю, то Ісус мав би називатися Сином Святого Духа, бо Він був зачатий від Нього. Однак, сказано, що Він наречеться Сином Божим. Нехай над цими місцями Біблії кожен подумає, щоб пізнати Боже діло і побачити Його. У Псалмі (2:7) ми вже читали: "Господь сказав мені: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив". Хто ж насправді був Той, Хто породив Ісуса? Бог Отець або Дух Святий? Про них обох сказано, що Вони народжували. Дорогі друзі, чи бачите ви, скільки і що залишається від вчення про Трійцю? Хто будує на людському мудруванні – той безумець перед Богом. Біблія є не відкриттям людським, але скарбницею Божою, Повною Його чудових і дивовижних скарбів, які Він відкриває Своїм викупленим, у свій час. Люди в тлумаченнях Біблії багато спотворили. Невже Богу потрібно вчитися у людей? Виглядає так, як ніби люди стали розумніші за Бога. Чому в Біблії ніде немає такого слова, як "триєдиний" або "Трійця"? Чи не вистачило у Бога часу відобразити це в Його Богодухновенній книзі? Або Він забув надихнути Своїх пророків і апостолів, щоб вони вчили про це і записали у своїх посланнях? У підсумку скажемо: хто ж є Дух Святий, від якого був зачатий Ісус в утробі Діви Марії? Він є Сам Бог, він є Дух Божий. Пророк говорить, що не силою й не міццю, але Духом Господа Бога здійсниться це і станеться. Що і відбулося. Хто від Бога – той слухає Слова Божі.

Бажаю трохи затриматися, щоб запитати вас: чому в деяких місцях Біблії говориться про Бога як про Отця, а в інших про Духа Святого? Бог милості, доброти й любові, Духом Своїм і через Слово хай введе в ці таємниці і хай відкриє їх спраглому серцю. У Матвія (1:18-23) ми бачили, що все це відбулося через Духа Святого. О, як я прагну, щоб ці короткі докази раз і назавжди переконали всіх, хто читає і слухає, що є не три особистості, а є один тільки Бог, Який Своїм Духом осінив Діву Марію. Тому Він є Отцем Того, що було народжене, бо Він Сам, для Себе, створив святе тіло, щоб явити Себе людям. Бог Сам у Своїй Духовній іпостасі не міг бути видимим людям, бо написано: "Бог є Дух..." (Ів. 4:24) І тому створив Собі Храм-тіло і жив в ньому.

Тепер розглянемо, чому Син названий Еммануїлом. Ми вже читали: " Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл, що значить: "З НАМИ БОГ". Чому Синові дано ім'я Еммануїл – "з нами Бог", а не "з нами Син Божий"? Або нам це незрозуміло? Сам Бог через Сина живе серед нас, це й означає: Еммануїл – з нами Бог.

Коли народився Син, Його назвали Ісус. Чому? Ім'я Ісус означає: Єгова рятує. І тут ми бачимо Бога – Господа, втіленого в плоті людини. Наскільки дорогоцінне Слово Боже! "Еммануїл" означає "з нами Бог", а ім'я "Ісус" означає "Спаситель Єгова", "Господь Рятує". Тому у Матвія (1:24) сказано про Ісуса: "... бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів". Так, Він спасе Своїх, оскільки тільки Його голосу слухають вівці Його.

Як людина Він був від початку, і як людина Він мав початок; а як Господь Він є від вічності до вічності. У пророка ми вже чули сказане: " Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру". У цьому нам показано те ж саме, що і в імені Еммануїл. По суті ж, вся таємниця в тому, що З НАМИ БОГ. Сам Бог в Ісусі Христі з'явився як Людина, і в Сині до нас прийшов Отець. Тому Господь говорив: "Я й Отець Ми одне" і "Хто бачив Мене, той бачив Отця" (Ів. 10:30 і 14:9). У пророка Ісаї сказано: "Скажіть тим, що вони боязливого серця: Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик" (Ісая 35:4-6). Чому вчимося ми в цьому пророцтві – по-перше, бачимо, що Бог Сам, Той, Хто єдиний від вічності, прийде спасати; по-друге, розуміємо те, що коли Він, Бог, прийде, то сліпі прозріють і глухі будуть чути. А чи віримо ми, що все це відбулося й виповнилося при появі Ісуса Христа; або когось іншого чекатимемо? Так, Сам Бог прийшов у вигляді Людини (Ісуса) і виконав все сказане Ним через пророків. Він, Сам Бог в Ісусі, давав зір сліпим, глухим давав слух, хворим здоров'я, а мертвих повертав до життя. Він Сам, Своїми устами підтвердив це, коли Іван Хреститель надіслав до Нього Своїх учнів запитати Його, Він чи є Той, Хто мав прийти, чи чекати Іншого? (Луки 7:18-20). Господь дав їм відповідь: "Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина". Вказуючи на ці дії, Ісус відповів Івану: так, Я Той, Хто мав прийти. Але Іван був пророк і добре знав, які то знамена буде здійснювати Месія, що прийшов, тому йому досить було вказати на них.

Дорогий читач, знай, що тільки на підставі Слова Божого, написаного в Біблії, можеш перевіряти й випробовувати себе й інших. І якщо в нашому житті не виконується те, що обіцяв Ісус, то крім сповідання наших вуст, ми не є істинними дітьми Божими. У житті Ісуса виповнилося все, що про Нього було сказано через пророків, тому Іван дізнався, що це був Той, Хто мав прийти. Послухаємо, що далі каже нам пророк Ісая, безумовно показуючи, Хто був Ісус: "Утішайте, втішайте народа Мого", в третьому вірші бачимо заклик слухати "голос, що кличе", а в десятому вірші написано: " Ось прийде Господь, Бог, як сильний". Як дивно й чудно Він прийшов в Ісусі! Чи бачимо ми це, чи ще залишаємося в очікуванні й нерозумінні? Так показує дійсність. Ми стоїмо впритул перед другим пришестям Господа, Він прийде за Своєю Церквою, знамення часу говорять про це, відбуваючись перед нашими очима.

Чому, коли прийшов Господь, люди не дізналися й не прийняли Його? Бо сказано: "Прийшов до Своїх і Свої не прийняли..." Він залишив славу, зійшов вниз на землю, прийшов без Ангелів, без труб. Він прийшов у цей світ, як і кожна людина, і був подібний в усьому до людини. Але Він був зачатий від Духа Святого, тому був безгрішний і безсмертний. Він був Святий і прийшов, щоб померти за нас. Він поніс наші гріхи, не Свої. Він поніс наші немочі, не Свої. Він поніс наше покарання й наше прокляття. Він помер нашою смертю, щоб ми жили Його життям.

Далі, пояснення Отця й Сина ми маємо в посланні Івана, де сказано: "Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця" (1 Ів. 2:23). Тут ясно показано, що хто приймає Сина – приймає Отця; хто вірує в Сина – вірує в Отця; хто молиться Синові – молиться Отцеві. Все в одній особі. "Кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, той від Бога" (1 Ів. 4:2). Про яке сповідання Ісуса Христа, який прийшов у плоті, говорив і мав на увазі апостол Іоанн, коли писав такі слова? Невже достатньо тільки устами вимовляти слова, як наприклад: "Я вірую, що Ісус Христос є Син Божий. Вірю, що Він прийшов у плоті, бо народився від Діви Марії..." Чи таке сповідання мав на увазі Апостол? Звичайно, ні. Так сповідував і диявол. І якби в цьому тільки полягала суть сповідання Ісуса Христа, який прийшов у плоті, то й диявол був би виконавцем такого. Багато людей бачили в Ісусі "спокусника" для себе. Демони ж голосно кричали: "Що тобі до мене, Ісус, Син Бога Всевишнього?.." Це були слова диявола, висловлені через людину. Бачимо, що сатана, як тільки висловив слово "Ісус", тут же додав: "Син Бога Всевишнього!" Дивним, однак, є, що й сьогодні багато людей, які невірні й навіть одержимі нечистим духом, висловлюють вустами ім'я Ісуса і називають Його Сином Божим, а, між тим, від Бога вони віддалені як схід від заходу. Тому, ми розуміємо, що Апостол Іван мав на увазі не тільки зовнішню форму сповідання Ісуса Христа, який прийшов у плоті, а щоб через Духа Святого була відкрита таємниця Єдиного Бога у всьому.

У нашій темі ми вже чули, що імена Ісус і Еммануїл стоять разом і значення цих імен однакове. У висновку ж цього – "Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!" (1 Ів. 5:20). Це є повнота всього, що мав у думках Іван, коли писав ці слова. Отже, хто сповідує (розуміє суть таємниці), що Ісус Христос прийшов у плоті і є (за цією плоттю) Сином Божим – той є від Бога. А хто відкидає, що Ісус є Христос (Бог єдиний, явлений у плоті) той є брехун і антихрист, що відрікається Отця й Сина (1 Ів. 2:22). Всіма цими свідченнями Апостол Іван підтверджував слова пророків, які пророкують, що Син є Сам Отець. Але цю таємницю може дати побачити, зрозуміти й усвідомити тільки Сам Святий Дух. Бо Ісус Христос є Бог, явлений у плоті як людина, Батько з'явився через Сина, так само як Бог у Господі.

Пророки на дев'яносто відсотків описали Його Божественність, бо Він не був ще явлений як Людина. Апостоли ж на дев'яносто відсотків описали Його як людину. Хто знає Ісуса тільки з опису Апостолів, той не може знати дійсного Його образу. Пророки говорили, Хто є Господь, а Апостоли засвідчили, як Він з'явився і відкрився. У Старому Заповіті Його Божественністю була прихована Його людська частина, так само і в Новому Заповіті – Його людське приховала Його Божественність. Тому, щоб мати, знати й бачити справжній образ Господа – необхідно знати Старий і Новий Заповіти.

Ізраїльтяни, які відкинули свого Бога, коли Він прийшов до них у вигляді людини і у викладанні їм Свого Нового Заповіту залишилися без свого Бога єдиного, а християни, які не вважають для себе за потрібне пізнавати Христа, за прогнозами стародавніх пророків, як Бога єдиного, який прийшов був у тілі, поділили Вседержителя на частини, і також залишилися без Єдиного Бога.

Слова Апостола Павла (1 Кор. 12:3) не без значення написані: "Ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим". Це є єдина можливість (одкровення від Духа Святого), щоб зрозуміти Єдиного Господа в Ісусі Христі. Якщо ж цієї таємниці Дух Святий не відкриє, то неможливо зрозуміти дійсності – що є тільки один Господь. У посланні до Ефесян 4:5 написано: "Один Господь, одна віра, одне хрещення". Отже, є один Господь. Чи знаємо ми Його таким, яким Він є? Чи з'являється Він у вигляді Ангела, чи відкривається Він з ім'ям Єгова, чи з'являється Він у вигляді Людини з ім'ям Ісус – Він завжди є Той Самий єдиний Господь і Бог; тому Він міг сказати юдеям, що Він був перш, ніж був Авраам, як і читаємо: "А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є." (Ів. 8:57,58) Так, воістину Він є Той Самий Господь, Який тоді говорив Аврааму, а тепер Він говорить до них, до юдеїв, до нащадків Авраамових. Як людина Він був всього лише тридцятитрирічного віку, а як Господь Він був і є від вічності до вічності.

Чи достатньо вже є ясності через слова, які читали ми з Писання? Ісус є Господь, і хай дасть Він, як Господь і Бог, Духом Своїм кожному дар розуміння.

В Одкровенні 19:10 написано: "Я [говорив Ангел Івану] співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва". Чи маєш ти, читачу й слухачу цього, свідоцтво Ісусове? Чи бачиш і знаєш, що цими словами сказано? На самому початку книги Одкровення написано: "Який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа" (Одкр. 1:2).

Чому, за що і для чого Апостол Іван був на острові Патмос? У дев'ятому вірші першої глави читаємо: "Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа". Там мав він Одкровення Ісуса Христа. Ісус відкрився йому у Своєму Божестві, дозволивши Івану поглянути на Нього в Його Божественній Славі. З Людського боку Його знали багато людей, тут же Він відкривається Івану в повноті Свого Божества, і раз і назавжди стверджує Сам про Себе це свідоцтво. У сьомому вірші сказано: "Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!". Слова ці говорять про друге пришестя Сина Божого – Ісуса Христа, Який був пронизаний. У восьмому вірші говорить не Іван, а Сам Господь. Так, Тут Він Сам відкривається і хоче, щоб знали, Хто Він є. Він каже: "Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель". Ці слова ясно показують нам свідчення Ісуса Христа, що саме Він Сам є Альфа й Омега, Він Сам є Господь Бог Вседержитель; це не подоба, а повне Одкровення Ісуса Христа; це є Свідоцтво Ісусове, а Свідоцтво Ісусове, то Дух пророцтва. І тому Апостол Павло говорить, що Ісуса ніхто не може назвати Господом (єдиним Богом Вседержителем) як тільки Духом Святим. Хто пізнанням істини, відкритої Духом Святим, сповідує в серці й говорить устами, що Ісус є Господь Бог, той воістину введений в правду Божу і є затвердженим в тому, що як Ісус є Господь, а Господь є Бог Вседержитель, так і Бог Вседержитель є Господь, а Господь є Спаситель наш Ісус Христос. З 8-го вірша першої глави Одкровення, ми вже дізналися від Того, Хто говорить, – Спасителя Ісуса Христа, що Він Сам є Господь Бог Вседержитель; і блаженний той, кому дано розуміння цього пророчого Духа свідоцтва Ісусового, він зрозуміє, що приховано під печаткою Духа Святого.

Апостол Павло у своєму пізнанні Господа й Бога в Ісусі йде так далеко, що Його він вже не знає по плоті, а тільки по духу (див. 2 Кор. 5:16). Дорогий читач, як ти знаєш Ісуса? Чи знаєш ти Його таким, яким Він був у Віфлеємі, Гефсиманії і на Голгофі? Або, пізнаєш Його такого, як Він показав Себе в Одкровенні? Апостол Павло вже не знав Ісуса по плоті, а тільки по Духу могутності Його. Господь осяяв Павла по дорозі до Дамаску, за старозаповітним образом явивши Себе Йому в сяйві. Коли Павло подивився на це Світло, то, засліплений, впав на землю. Про цю подію ми читаємо: "А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти..." (Дії Апостолів 9:3-5). Подія ця дуже важлива не тільки тому, що Павло через неї зробився християнином, а й тому, що у світлі тому був Сам Бог – Ісус.

Господь Ісус Христос, Який сів праворуч величі на небесах, через кілька років після Свого вознесіння, з'явився в сяйві стовпа Світу й розмовляв з Павлом. Хто може це зрозуміти й усвідомити? Мені не вистачає слів, щоб висловити захоплення про дивовижні діла Божі, описані в Біблії й важкі для пояснення. Ось слова в Євангелії від Івана (3:13), яких ніхто не може пояснити, там написано: "І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі". Як міг Ісус, який ще обома ногами стояв на землі, ще не був розіп'ятий, а міг говорити, що Він є на небі? Як Він міг говорити, що Він на небесах, в той момент, коли говорив з Никодимом на землі? Хто може це пояснити? І як Він міг з'явитися Павлу й говорити з ним, в той час, коли Він був піднесений на небо? Все це чудово й зрозуміло, коли Слово Боже ми знаємо не по букві, але коли воно відкрите нам Духом Святим. Духовні речі недоступні розумінню людським розумом, а про них потрібно судити тільки духовним чином. Де ж ті люди Божі, які духовне порівнюють з духовним? Апостол Павло пише: "але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! А нам Бог відкрив це Своїм Духом..." (1 Кор. 2:7-10). Павло зі вдячністю говорить про потаємні й закриті таємниці Божі, які він, за дорученням Божим, відкривав і пояснював Церкві. З цієї причини він і пише: "Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць" (1 Кор. 4:1). Він був покликаний Богом і Бог дав йому пізнання багатьох Своїх таємниць. Сьогодні також Господь має Своїх служителів, яким відкриває потаємне й пояснює таємне. Ті, хто покликані Богом на працю, оскільки Апостол Павло, і отримують одкровення для пізнання Його правди, як тоді, так і тепер, перебувають у вірності своєму Господу. Апостол пише щодо Божих таємниць: "Що й говоримо не вивченими словами людської мудрості, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного" (1 Кор. 2:13).

Апостол Петро застерігає, щоб не ризикувати самому до тлумачення Божих таємниць, він писав: "бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим" (2 Пет. 1:20-21). І як сказав Апостол Павло: "порівнюючи духовне до духовного", тому слід Старий Заповіт з його пророцтвами і Новий Заповіт з виконанням тих пророцтв з'єднати разом. Хто читає Біблію таким чином, той знайде в ній Божу гармонію в поєднанні Старого й Нового Заповітів і буде затверджений у вірі, побудованій на основі апостолів і пророків, в якій Ісус Христос є Наріжним Каменем. Павло в Першому посланні до Коринтян 2:14 говорить: "А людина тілесна не приймає речей, що від Духа Божого, бо їй це глупота, і зрозуміти їх не може, бо про се розуміються тільки духовно". Він, Сам Господь Бог, був видимий між людьми в тілі, як людина, проте ж написано: "Бог є Дух...". Тому невидимий, але Той, Хто чує завжди тих, хто моляться Йому в дусі та в правді. Ми всі пам'ятаємо і знаємо, що Бог є Дух; проте Апостол Павло міг сказати, що і "Господь є Дух". Так і читаємо: "Господь же то Дух; А де Дух Господній, там воля" (2 Кор. 3:17). Як говориться про Бога, що Він є Дух, так і про Господа, що Він є Дух – так учив Апостол Павло: "Та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним" (1 Кор. 8:6). Тут про Бога й Господа Ісуса Христа говориться однаково, і Апостол сказав: "Господь є Дух". Якби Господь був окремою особистістю від Бога, то ми мали б двох, про яких однаково говориться. Бо написано: "Бог є Дух" і "Господь є Дух". О, як це прекрасно й вірно, коли ми ці два титули "Бог" і "Господь" можемо вжити разом і сказати: БОГ ГОСПОДЬ Є ДУХ. А якби так не було, то було б два Духа: Дух Божий і Дух Господній; а хто ще і з Духа робить особистість – тоді буде три Духа? Чи не так? О, наскільки велика біда від неосвіченості і як багато невідання серед людей!

Згідно з Біблією є тільки один Дух Божий, Дух Господній. Коли, читаючи, зустрічаємо написане: ДУХ БОЖИЙ, ДУХ ГОСПОДЕНЬ, ДУХ СВЯТИЙ – завжди йдеться про один Дух. Апостол Павло в 1 до Коринтян (12:4-6) говорить про це так: "Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе". Ясніше за це, здається, не може бути написано. Отже, є тільки один БОГ – ГОСПОДЬ – ДУХ, що виробляє все у всьому. Ці три назви Апостол пише в однині, а не в множині. Коли Писання відкрито, тоді не так важко розуміти все це.

Слова з Матвія 3:16-17 мають своє значення: "І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!" Щоб це легше і краще зрозуміти, нам необхідно прочитати з книги Неємії 9:13, де сказано: "І Ти зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес..." Як це могло бути, що Господь Бог зійшов на гору Сінай, а Голос Його було чути з неба? Так само відбувалося і під час хрещення Ісуса, Бог, Який є Дух, зійшов вниз, на землю в тілі Ісуса, яке було скинією Божою, а Голос Його лунав з висоти небес. Він Всемогутній. Він тимчасове поєднав з вічним. Небо поєднав з землею. Батько Своїм Духом Святим створив Собі обитель у Сині. Подібне до того, що відбувалося з Христом, відбувається і з усіма дітьми Божими, в яких Бог Сам Духом Своїм перебуває. Христос є Брат – між Братами, Син – між Синами, Первісток – між Первістками, Цар – між царями, Священик – між Священиками, Людина – між людьми, Помазаник – між помазаниками. Це все відбувається за Його Волею. Він зайняв місце на землі як Людина. Він кликав на нашому місці: "Боже Мій, Боже Мій, нащо Ти мене покинув?" Він був на нашому місці. Ми були залишеними і приготованими до смерті. Однак Він взяв наші гріхи на Себе. Він помер за нас.

Старий і Новий Заповіти – є одне ціле, якщо ми маємо розуміння, що Бог дав. Все має своє значення.

У Старому Заповіті зустрічаємо Господа Бога як Зцілителя. Він каже: "Я Господь, Лікар твій" (Вихід 15:26). Ісус теж говорить про Себе, що Він Лікар і Цілитель (Лук. 4:23, Матв. 9:10-12).

Той Самий, Який лікував у Старому Заповіті, Він же лікував і в Новому Заповіті. Завжди, як про Бога, так і про Христа, говориться одне. Церква часто називається Церквою Божою; називається також і Церквою Ісуса Христа. Читаємо про Євангеліє Боже й Євангеліє Ісуса Христа; а є тільки одне Євангеліє. Є написане про служителів Божих і про служителів Ісуса Христа, але це є одна Благодать. Читаємо про Божу любов і про любов Ісуса Христа, але це є одна любов. Мир Божий і Мир Ісуса Христа – є тим самим миром. Бажаємо й жадаємо довести читачеві, що все в Одному стоїть, і Той Один все Собою наповнює. Сутність же всього, про що говоримо – один Бог, один Господь, один Дух, один Отець, один Син, один Цар, один Спаситель, один Суддя, одна Скала, один Перший і Останній, Альфа й Омега і Вседержитель. Це є велика таємниця Божа.

Єдність Отця й Сина

Бажаємо прочитати деякі місця Біблії, в яких Отець і Син показані як одна особа. Як перший покажчик цього шляху, візьмемо слова Самого Ісуса, записані в Івана (10:30). Тут Ісус говорить: "Я Й ОТЕЦЬ МИ ОДНЕ". Він не сказав: "Я й Отець – в єдності", а "ОДНЕ". Тут хтось, заперечуючи, може сказати про приклад подружжя, чоловіка і дружини, бо вони теж двоє – одна плоть, тобто – одне. Але це не підходить, оскільки чоловік і дружина – окремі особи, але такого не можна сказати про Отця й Сина. Єдність чоловіка і дружини є зовсім іншою, ніж єдність Отця й Сина. Чи є десь у всьому світі таке подружжя, яке могло б сказати: хто бачить мене – бачить мою дружину; або дружина чи може так сказати про свого чоловіка? А Ісус відповів так про Себе і про Отця: "Хто бачив Мене, той бачив Отця" (Ів. 14:9). Чоловік і дружина – два створіння, дві окремі особистості, які об'єднали свої життя для певної мети і спільного мандрування. Отець і Син – це два прояви одного Бога, тому Ісус міг сказати: "Хто бачив Мене, той бачив Отця".

Хочеться розглянути 14 главу Івана ближче, бо Господь саме в цій главі, і входить в таємне, і виходить з таємного до людей. Він говорив приповістями й подобами. Один з Його учнів хотів дізнатися та побачити дійсність цього. Він знав і розумів, що в цих приповістях, порівняннях і подобах повинна бути прихована дійсність. Пилип звернувся до Ісуса і просив роз'яснення, і він отримав чудову відповідь. Так буде і з тобою, шановний читачу, якщо ти будеш питати Ісуса, Він дасть тобі вичерпну відповідь.

У Івана 14:6, Спаситель говорить Фомі: "Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене". Ах, які дивні ці слова! У сьомому вірші Ісус говорить: "Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили". Отже, стає зрозумілим, що той, хто істинно знає Ісуса, той бачить Отця в Ньому. Тут Ісус не говорить у приповістях, але ясно відповідає на поставлене запитання. Саме так, на конкретне запитання дає конкретну відповідь. Хто так само звернеться до Ісуса з роз'ясненням цієї великої таємниці, той отримає ту ж саму відповідь: " Коли б то були ви пізнали Мене...". Ось тут і криється вся найбільша трудність таємниці: коли б то пізнати Ісуса. Всі дивилися на Нього тілесними очима й судили про Нього тільки по видимій зовнішності з людськими міркуваннями та висновками. Але про Нього треба було судити з Одкровення від Духа Святого. Так, багато хто знав Ісуса тільки з тілесної сторони, знали як Сина Марії і Йосипа, теслі. Але лише одиниці побачили і пізнали в Ньому Того, ким Він був воістину. У Луки 10:21 Ісус каже: "Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!" Звідси ми бачимо, що ті, які мудрі у своїх очах, і знатні перед самими собою, і своїм гордовитим розумом розбирають мудрість Слова Божого, то саме перед такими Господь і закриває, і вони не розуміють таємниць Його. А прості та низькі перед самими собою і перед людьми, потребують допомоги від Господа, тому Він їм і відкриває. Бог все робить по благодаті. У Луки 10:22 читаємо слова Ісуса: "Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити". Не можемо пройти швидко біля цих слів, не зупинившись і не задумавшись над ними, бо сказано: "НІХТО НЕ ЗНАЄ, Хто є Син", і це істинно. Наступні слова Господа вже тішать: "І кому Син захоче відкрити". Отже, ніхто сам не зрозуміє цієї таємниці Божої, обов'язково потрібно одкровення від Бога, Господа Ісуса, бо безперечно сказано: "і кому Син захоче відкрити".

Так і ти, дорогий читачу, не можеш побачити в Ісусі Бога Отця до тих пір, поки Він, Господь Ісус, не відкриє тобі цього. Все залежить від Нього, кому Він, по Своїй волі, захоче відкрити. Тому, щиро молися і звертайся до Нього. Він бачить наші серця і зважує бажання і нашу спрагу. І, можливо, Він по Своїй волі і тобі відкриє Отця (в Ісусі). Якщо ти готовий прийняти це одкровення, то Він готовий послати Його тобі. Якщо будеш щиро благати Його про дарування Світу, то Він обов'язково дарує його тобі. Блаженна людина, до якої благоволить Господь.

Ми вже розглянули й побачили, що ця таємниця Божа не може бути досліджена: ні школами, ні іншими закладами, а тому і ввести в цю таємницю вони не можуть. Зробити це може тільки один – Господь Ісус Христос.

Зверніть увагу й зауважте, що не написано, що Отець відкриває Сина, але кому Син відкриє Отця, той зрозуміє. Отже, бачимо, що Син явився, а Отець прихований в Сині. Тому тільки Син і може відкрити Отця, оскільки в Ньому Він прихований і затаєний.

Йдемо далі і підходимо до Івана 14:8, тут ми знаходимо Пилипа, який вслухався в розмову, яку Господь Ісус вів з Хомою. Пилип почув слова: "Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили". Це було досить сильно для Пилипа, і він, звернувшись до Ісуса, сказав, як би від імені всіх: "Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!" Пилип хотів знати цю таємницю. Дорогий читачу, чи думав ти про те, що учні, які так довго ходили з Ісусом, не знали про Нього багато. Він, перебуваючи серед них, прощав людям гріхи, зціляв хворих, чудово годував небагатьма хлібами тисячі людей, єдиним словом угамовував бурю на морі, і багато іншого, що можливо тільки одному Богу, творив Ісус, а вони не знали Його. Учні мали достатньо часу пізнати Ісуса не тільки як Людину Божу, але як Самого Бога, проте не пізнали. Чи знаєш ти, читачу, Ісуса воістину? Можливо, так само і в твоєму житті? Ти можеш бути вірно зверненим, мати Його Дари, але при цьому постає питання й перед тобою: Чи знаєш Ісуса воістину? Якщо ні, скажи разом з Пилипом: "Господи, покажи нам Отця". Пилипу Господь Ісус відповів: "Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилип?" Тут слід зауважити те, що Пилип запитує про Отця, а Ісус йому у відповідь каже, вказуючи на Себе: "Стільки часу Я з вами і ти не знаєш Мене?" Він каже: "Хто бачив Мене, бачить Отця". Ісус робить докір Пилипу: "Як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Хто Мене бачить, той бачить і Отця". До цих слів не потрібні коментарі. Хто вірить і кому дано розуміти, той розуміє. Ми бачимо ясно, бо Бог відкрив, що Отець з'явився через Сина, як про це сповіщали Пророки. У Івана (14:10) сказано: "Господь Ісус сказав: "Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені?" Дорогий читач, хіба ти не віриш цьому, що говорить Ісус? Ось Він далі переконує і ми чуємо Його живі слова: "Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені" (вірш 11). Ісус хотів тоді й тепер хоче від своїх учнів, щоб вони вірили тому, що Він їм говорив. Про цю єдність Бога Отця й Сина пише пророк Ісая, про що ми вже чули неодноразово. Щодо Сина він говорить: "і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності..." Тому, як можна дивуватися тому, що Ісус сказав: "Хто Мене бачить, бачить Отця"?

У чотирнадцятій главі Івана є обітниця і про вилив Духа Святого, Який повинен буде вірних ввести у всю повноту істини, і Господь про це говорить в двадцятому вірші: "Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас". А в двадцять шостому вірші говорить про Духа Святого: "Утішитель же, Дух... навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив". Звідси ми знову бачимо, що тільки з пришестям і виливом Духа Святого в серце людини, проявляється істинний сенс і вірне розуміння слів, сказаних Ісусом Христом; тоді неясне стає зрозумілим, а закрите відкритим.

Апостол Павло, вірний раб Господа, в Першому посланні до Коринтян 2:10 сказав: "Усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини". А щоб пізнати глибини Божі, потрібні для Пізнання, необхідно бути наповненим Духом Святим. У цій же главі в дванадцятому вірші Апостол пише: "А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам". Дорогий друже, і ти повинен знати також, що ти маєш дароване тобі від Бога. Нам в Ісусі Христі дарована вся ПОВНОТА. Бо повнота Божа в Ісусі Христі прийшла видимо в тілі й з'явилася нам. Про це ми читаємо в Посланні до Колосян (2:9,10): "Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества. І ви маєте в Нім повноту". Для Апостола Павла це було важливою справою, те, що Господь дав йому пізнання цієї великої таємниці Божої. Він пише: "Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа, в Якому (не в Яких) всі скарби премудрості й пізнання заховані". Хто може цей скарб слів Біблії знецінити невір'ям? З часів Апостола Павла, а також усіх інших Христових апостолів, проголошувалося вчення тільки про єдиного Бога.

У Посланні до Римлян 9:5 сказано про Ісуса Христа і про Ізраїль: "Що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь". Єдність Отця й Сина яскраво показано в Першому Посланні Івана 5:20: "Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!" Іван не говорить і не думає навіть про другого Бога, але що Ісус Христос є істинний Бог; і далі робить застережливий заклик, кажучи: "Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь". Ми знаємо, що наробило багато богів і різних божків, ось від цього і застерігає Іван.

Святе Письмо знає тільки єдиного Бога, як у Старому, так і в Новому Заповітах. Той, від вічності єдиний Бог з'явився в Новому Заповіті як Отець, як Син і як Дух Святий. Тому час порятунку розділений на три періоди: період Отця, період Сина й період Духа Святого.

Бог в нас – це Той Самий єдиний Бог, що наповнює Собою все у всьому. І якщо Господь Бог і Отець дає тобі благодать до пізнання Його, не забудь віддячити Йому за це.

Хоча в Біблії досить ясно й точно написано, Хто є Господь Ісус Христос, однак же є люди, для яких це закрито. Але вони не бажають навіть вдивитися в це й зажадати одкровення від Бога. Багато в чому Письмо говорить і потаємно й очевидно, але люди все читають поверхово, тільки з буквальним розумінням. І над ними виповнюються слова пророка Ісаї 29:11: "І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки...". Якби тільки через читання Біблії відкривалися таємниці Божі, то не було б стільки невідання і пересудів, але, при читанні потрібне сприяння Духа Святого, необхідно одкровення від Нього, щоб розуміти дійсність Божого Слова.

У пророка Ісаї 28:9 читаємо: "Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об'явлення буде? ... бо (у них) на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там". Це є типовим для цих днів. Робиться все, і навіть з ревнощами й самовідданістю – тільки не те, що повелів Бог. Кожен намагається робити по-своєму, на свій лад, або за правилом своєї релігійної організації. Ніхто не бажає, або не має сміливості, звернутися до єдиного Божого вчення, яке міцно засноване на словах Священного Писання. Люди поринули і сховалися в людських навчаннях, натягуючи на себе все ще щось нове і більш людське, а не Боже. Хто старанно й точно тримається Слова Божого, той і себе й інших поведе й доведе до Вічного життя. Єдина правда Божа все ж повертається до всіх, але не всі її слухають. У пророка Ісаї сказано: "Та вони не хотіли слухати" (Ісая 28:12).

А я дуже бажаю, щоб слова цього свідоцтва були звернені до тих, хто хоче слухати. Нехай учинить це Бог!

Якщо говорити про Людську сторону Ісуса, нам необхідно заглибитися у Слово, оскільки Людська сторона Господа настільки ж важлива, як і сторона Божественна. Необхідно зауважити, що всюди в Писанні, де Господь Ісус є біля Бога, Він всюди описаний як Людина. Як Сина бачимо Його в чотирьох ролях: як Сина Авраамового, Сина Давидового, Сина Людського і як Сина Божого. Число 4 має своє значення. У Святому Письмі бачимо Ісуса: як Агнця, як Первосвященика, як Посередника, і як "Того, хто рятує" – як Спасителя. Хто прочитав чотири Євангелія, той може підтвердити, що Господь Ісус представлений чотирма характеристиками: Матвій каже про нього як про людину, показуючи Його людську сторону; Марк показує його як Пророка; Лука як Священика й посередника, а Іоанн як Царя, як Слово, як Верховне Божество. Це ті чотири види помазання, про які говорить Єзекіїль (1:10) і книга Одкровення (4:7): людина, орел, тілець і лев. Необхідно при цьому пам'ятати, що Ісус Христос ніде не виступає як друга особа Бога, але як Людина біля Бога, як Син біля Отця. Тут мається на увазі виконання Божого плану спасіння, в якому Бог хоче з Самим Собою з'єднати людство; і це сталося на хресті Голгофи через Ісуса Христа, як про це пише Апостол Павло, у Другому Посланні до Коринтян (5:19): "Бог у Христі примирив світ із Собою Самим". Ісус є суттю у справі Спасіння і Бог за допомогою Христа виконує свою волю (Ісая 53:10) – "і замір Господній рукою Його буде мати поводження".

"Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою"

Одне з місць Біблії, яке часто і багатьма буває роз'яснено неправильно, це Буття (1:26): "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...". Тут Бог говорить про Свій образ і подобу, і про образ і подобу тих, хто був присутній при створенні людини. З цього слова "СТВОРІМО" люди намагаються угледіти не одного Бога, а більше; бо слово "СТВОРІМО" означає число множинне, тому Бог для таких не один. Але той, хто читає Біблію уважно, знає, що є тільки один Бог і немає іншого, окрім Бога Одного. Хто читає уважно, той може стверджувати, що там, де написано про Бога, всюди говориться в однины, а не в множині: "Сказав Бог", а не "Сказали", "створив Бог", а не "створили". Хто тут не бачить одного Бога, той вірить у декількох богів, а це вже буде відноситися до язичницького ідолопоклонства. Бог є один від вічності й до вічності. Небесний світ був створений раніше, ніж світ земний і людина на землі. До кого Бог говорив: "Створімо людину за образом Нашим?" Він говорив до всього небесного творіння, до тих, які були разом з Ним при творінні всього земного й самої людини. Це нам підтверджують Слова Біблії (3 Царств 22:19-22, Іов 38:4,7 Приповісті 8:22-31).

Справжня Божественність і справжня людяність

«Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерті, і то смерті хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип. 2:5-11)

Цей уривок у багатьох відношеннях найвеличніший і найзворушливіший з усього, що Павло коли-небудь писав про Ісуса. Його сенс полягає в простій заяві, яку Павло зробив у Другому посланні до Коринтян, що Ісус, бувши багатий, збіднів ради нас (2 Кор. 8:9). Тут же ідея представлена в повноті, яка не має собі рівних. Павло благає филип'ян жити у злагоді, забути всілякі розбіжності, відкинути марнославство, гординю, прагнення до просування і до престижу, і жити з тим же смиренним, відданим бажанням в серці – служити, яке становило суть життя Ісуса Христа. Останній заклик Павла – брати приклад з Ісуса Христа. Ми повинні спробувати повністю зрозуміти цей уривок, тому що в ньому закладено багато, що може пробудити наші уми і вселити здивування в наші серця. Для цього необхідно уважно розглянути деякі важливі грецькі слова. Грецька мова дуже багата, часто для вираження однієї думки в ньому є два, три і навіть більше слів. У певному сенсі ці слова – синоніми, але вони ніколи не мають абсолютно однакового значення; в них завжди є якийсь особливий відтінок. Особливо це відноситься до цього уривка. Павло дуже ретельно вибирав кожне слово, щоб показати дві речі – реальність людської природи Христа і реальність Його Божества. Розглянемо речення одне за іншим:

Вірш 6: "Він, бувши в Божій подобі". Два слова обрані дуже ретельно, щоб показати незмінне Божество Ісуса Христа. Слово, перекладене як "бувши" – похідне від грецького дієслова хупархейн. Хупархейн – це не звичайне грецьке слово зі значенням "бувши". Воно передає те, чим людина є за самою своєю суттю, і що не може бути змінено. Їм характеризується та частина людини, яка в будь-яких обставинах залишається тією ж, залишається незмінною. Таким чином, Павло з самого початку говорить, що Ісус був Богом за Своєю сутністю, і Він був Ним незмінно. Далі, Павло говорить, що Ісус був в образі Бога.

У грецькій мові є два слова зі значенням "образ" – морфе і схема. Обидва слід перекладати як "образ", тому що в українській мові немає іншого еквівалента, але вони не означають одне й те ж. Морфе – це істотна, незмінна форма; схема – зовнішня форма, яка час від часу і в різних обставинах змінюється. Наприклад, морфе будь-якої людської істоти є її людська природа, і вона ніколи не змінюється; а її схема безперервно змінюється. Дитина, хлопчик, юнак, чоловік і старий – всі мають загальний морфе всього людства, а зовнішня схема завжди змінюється. У троянд, нарцисів, тюльпанів, хризантем, примул, далій, люпинів – один загальний морфе – квітка, а схема їх різна. У аспірину, пеніциліну, магнезії один морфе – ліки, а схема їх різна. Морфе ніколи не змінюється, а схема змінюється безперервно. Говорячи, що Ісус в образі Бога, Павло вживає слово "морфе", іншими словами, Його незмінна сутність Небесна, Божественна. Незалежно від того, як могла змінитися Його зовнішня схема, в сутності Він залишався Божественним.

"Ісус не вважав за захват бути Богові рівним". Слово, перекладене в Біблії як "захват", у грецькій – харпагмос, що походить від дієслова зі значенням хапати, ухопитися. За цим може ховатися одна з двох ідей, які, по суті, є однаковими:

1) Вона може означати, що Ісусу не потрібно було хапатися за рівність з Богом, тому що вона була Його за правом.

Вірш 7: "Але Він умалив Самого Себе". Він позбавив Себе слави.

У грецькому тексті стоїть дієслово "кеноун", яке буквально означає спорожняти, виливати. Цим дієсловом можна позначити витяг предметів з контейнера до тих пір, поки він не стане порожнім; виливання, поки в посудині нічого не залишиться. Тут Павло вживає найвиразніше слово, з тим, щоб ясно показати жертву, яка була принесена втіленням. Ісус добровільно поступився Свою славою, щоб стати людиною. Він зняв з Себе Свою Божественність, щоб прийняти на Себе людське. Безглуздо питати, як Він це зробив; ми можемо лише стояти в благоговінні, побачивши Його, Всемогутнього Бога – голодного, стомленого і в сльозах. Тут, з використанням останніх можливостей людської мови виражена велика рятівна істина, що Він, бувши багатий, збіднів заради нас. Прийняв образ раба. І тут для передачі значення "образ" вжито слово "морфе", яке, як ми бачили, означає "незмінна істотна форма". Павло має на увазі, що коли Ісус став людиною, то це було дійсно так, а не гра. Він не був подібний до грецьких богів, які іноді, як свідчать міфи й перекази, ставали людьми, але зберігали свої божественні привілеї. Ісус воістину став людиною, але в цьому укладено щось більше: "Ставши подібним до людини". Слово, яке в Біблії перекладено як "стати", є частиною грецького дієслова "гіганесфай". Це дієслово передає значення стану, яке не є постійним. Сенс зводиться до становлення, і слово позначає зміну, абсолютно реальну, але яка проходить. Це означає, що людська сутність Ісуса була постійною, вона була надзвичайно реальна, але скороминуща.

Вірш 8: "І подобою ставши як людина".

І тут Павло робить той самий висновок. Слово, перекладене як " подобою ", у грецькій – "схема", і, як ми бачили, це – форма, яка змінюється. Це дуже короткий абзац, але у всьому Новому Завіті немає іншого абзацу, що так зворушливо показує абсолютну реальність Божественності і людської сутності Ісуса і так ясно представляє жертву, на яку пішов Ісус, відмовившись від Своєї Божественності і прийнявши на Себе людську сутність.

Можна продовжувати розбирати писання за писанням, піднімаючи питання про Його Божественну природу і втілення в людське тіло, про Його одночасний прояв у різних атрибутах, але тоді це будуть сотні сторінок. Мета цієї статті – спонукати нас до вивчення Біблії, в якій знаходяться відповіді на ці дуже важливі питання нашої душі. І закликати вас благати Бога про дарування вам одкровення, бо без одкровення ми не можемо зрозуміти цю велику Таємницю, Таємницю Христа. А для цього потрібна Благодать від Бога, Його Світло, Істина, яка звільняє, особисті та близькі стосунки з Ісусом Христом. Уважно прочитайте нижченаведені місця Писання:

«Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.» (Матвія 16:15-18)

«Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.» (Матвія 11:27)

«Тоді [Ісус] розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.» (Луки 24:45)

«Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1Тимофія 3:16)

«Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.» (2 Кор. 4: 5-6)

«Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що відрікається Отця й Сина! Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця.» «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!» (1 Івана 2:22-23/5:20)

«щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця» (Ефес. 1:17)

«А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:6-16)

«І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана. І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати.» (Ісая 29:11-12)

Бог благий хай виллє Своє світло на спраглого і хай Він дасть чисте розуміння Істини Своєї.

«Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього.» (Повторення Закону 4:35)

«Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!» (1 Сам. 2:2)

«Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене! І хто зветься, як Я? Хай розкаже про те, й хай звістить те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє. Не бійтеся та не лякайтесь! Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив? А ви свідки Мої! Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, не знаю ні жодної!» (Ісая 44:6-8)