Його Слово — це Меч. Так сказано у Біблії. Хочете посилання на це, то Євреям 4:12, як записав я тут цей уривок. В Біблії сказано: “Слово Боже є гостріше за меча обосічного”. Цей меч повинна тримати рука віри. Богословська рука не виконає цього. Для цього потрібна рука віри, натренована в духовних речах, яка знає Бога.
Знову ж, можливо, оскільки я міг би сказати оце ось. Як на вашу думку, Ісус дивився на зібрання й бачив їхні думки? Бо Він був Словом. Дозвольте-но процитувати решту Слова тут: “Гостріше за меча обосічного, Розпізнавач думок та намірів серця”. Він був Словом. Це причина, чому Він міг розпізнавати думки, які були у їхньому серці.
Минулого вечора, коли ми розбирали — “як було за днів Содому”, — показали того Мужа, який стояв там, їв телятину, пив молоко від корови, їв масло й хліб; був там, їв, у одязі, подібному тому, який на вас чи на мені, Своєю спиною обернений до намету, і дізнався, про що думала Сарра всередині намету. Недивно, що Авраам назвав Його Елогім — “Вседостатній, існуючий Сам по Собі” — Елогім.
Ісус сказав: “Як було за днів Содому, так буде при поверненні Сина людського”. Буде те саме. “За днів, — ви звернули увагу, — у Содомі там”? Це сказано в Луки 17:15, сказано, що “коли були дні Содому, так буде при приході Сина людського, коли об’являтиметься Син людський”. За днів, коли об’явиться Син людський, подібно як Він об’являвся біля Содому — відбуватиметься те саме.
Ми бачимо, що вогонь готовий, народи готові, євангелисти зайняли свої місця, й кожен дар в порядку. Недивно, що нам повинно бути невідступними! Недивно, що нам повинно бути наполегливими! В нас є мета, яку треба досягти для Бога, а саме — викликати Наречену Ісуса Христа з усіх деномінацій, з усіх людей — відділений для Бога народ.
Ця грекиня почула ці слова. Вона повірила цьому. В неї було чимало перешкод, але в її віри не було жодної. Вірі невідомі перешкоди. В її віри не було ніяких перешкод. В неї — були, але в її віри — не було. Можливо, в тебе будуть перешкоди, але, якщо в тебе є віра, їй невідома поразка. Вона є впевнена. Давайте-но розглянемо деякі з її перешкод, всього на хвилинку.
Можливо, деякі говорили: “Пам’ятай, ти з іншої раси. Ти грекиня, сирофінікіянка за національністю. Він же — юдей”. Інакше кажучи, сьогодні ви сказали б: “Твоя деномінація не проводить це пробудження”. Нема різниці, твоя деномінація, чи проводить вона, чи ні. Тій жінці було все одно, чия то деномінація. Вона була створеною Богом людською істотою, і в неї була потреба, і вона мала віру, і вона збиралася здобути це. Чи співробітничала її деномінація, чи ні — для неї не було різниці. Вона пішла.
Можливо, в неї був іще один критик, який, можливо, стрівся їй у черзі й сказав: “Дні ж чудес минули. В нас більше нема чудес”. То міг би бути й єврей, після того, як вона прийшла, — вона у цю країну, де був Ісус, — до Галілеї. “Дні чудес минули. Нічого такого не існує”. Вона все одно була невідступна. Вона була наполеглива. Її не зупинив деномінаційний бар’єр, не зупинив і хтось із тих, хто вважав, що дні чудес минули. Вона була не така дурна. По-перше, в неї всередині було щось таке, що говорило їй, що вона одержить те, про що вона попрохала.
О-о, люди, сьогодні ввечері, якби ви тільки могли втримати це у своєму серці, що Бог перебуває тут, щоб дати вам бажання вашого серця! Якщо ви відповідатимете Його вимогам, ніщо не зможе встояти.

Вільям Бранхам, проповідь «Наполегливі»
https://ukr.branham.com.ua/sermons/64-0305