У 1933 році Вільяму Марріону Бранхаму було показано сім видінь,
що стосуються світових подій.

"Господь Ісус проговорив до мене і сказав, що наблизилося пришестя Господа, але перед пришестям Його мають відбутися сім важливих подій. Я їх усі записав, і того ранку я оголосив одкровення Господнє."

Книга "Виклад Семи Періодів Церкви", Лаодикійський період

Вторгнення Беніто Муссоліні в Ефіопію
і його ганебний кінець

У 1933 році Вільям Бранхам передбачив, що:

"Беніто Муссоліні вторгнеться в Ефіопію і захопить її. Незаможна країна впаде до його ніг. Потім Італія спробує вторгнутися в інші країни, але зазнає поразки, а сам Муссоліні помре ганебною смертю".

"Я сказав: "Диктатор, який зараз піднімається в Італії, це Муссоліні, він здобуде владу. І він попрямує в Ефіопію, і Ефіопія впаде до його ніг". Тут зараз сидять люди, які знають, що там увійшла і стояла група людей, коли я проводив збори того вечора в Редман-Холлі, коли я прийшов туди це проповідувати, у Редман-Холлі, мене збиралися викинути із зали за те, що говорив такі речі. [Сестра Вільсон каже: "Амінь. Це вірно". – Ред.] Так. Так. Пані Вільсон, я знаю, що ви... ["Це вірно".] Це вірно. Коли я сказав це... Він це зробив? "Але, – я сказав, – у нього буде ганебний кінець", так і вийшло. Його і ту жінку, з якою він тікав, схопили і повісили на вулиці на мотузці, догори дриґом, одяг звисав донизу. Усе вірно, це сталося."

"Сімдесята седмиця Даниїла"

"Люди, ми живемо в кінці часу. Хто з вас тут чув багато років тому, як мене тут збиралися заарештувати за те, що проповідував про клеймо звіра? Коли я сказав, що Муссоліні... А він тоді ще тільки прийшов до влади, двадцять із гаком років тому. Я сказав: «Якщо Муссоліні коли-небудь піде на Ефіопію, помітьте собі, миру не буде доти, доки не прийде Ісус Христос»".

"Ізраїль біля Червоного моря"

Це пророцтво виповнилося в точності в 1945 році

Беніто Амелькар Андреа Муссоліні – прем'єр-міністр Італії (з 1922 по 1943 рр.), вождь фашистського руху.

23 березня 1919 року в Мілані відбулися установчі збори нової організації під назвою «Союз боротьби» (Fascio di combattimento). На них були присутні близько ста осіб, але вже за два роки спілки фашистів створюються у всіх великих містах Італії, їхня чисельність досягла десятків тисяч. Муссоліні був лідером цього руху і відкрито заявляв, що їхня мета – це управління нацією.

У травні 1921 року Муссоліні був обраний до італійського парламенту, у країні почалися збройні перевороти. "Або влада буде передана нам, або ми захопимо її" – оголосив Муссоліні 1922 року. Колонія з двадцяти шести тисяч чорносорочників рушила на Рим. Король Віктор Еммануїл III, боячись громадянської війни, призначив Муссоліні прем'єр-міністром Італії.

На виборах (у березні 1929 року) Муссоліні забезпечив беззастережну перемогу собі та фашистському режиму, зумівши вирішити конфлікт держави і церкви. Італійський диктатор і папа Римський Пій XI укладають Латеранську угоду і утворюється держава "Ватикан". Після чого понтифік благословив фашистський режим. Ідеал Муссоліні – це Рим цезарів. Десятки тисяч людей вітають Муссоліні на його виступі в Римі. Дуче хоче перетворити націю на незламну силу. Ідеологія фашизму Муссоліні – "Поза державою не існують людські та духовні цінності". Далі до 30х років спостерігається економічний підйом в Італії. "Наша міць незламна, сьогодні ми спостерігаємо єдність робітничого класу Італії... Жоден режим, жодна держава, ні в Європі, ні в Америці, ні де б то не було ще в цивілізованому світі не змогла би дати італійському народу те, що дала революція чорних сорочок" – Муссоліні.

Вторгнення в Ефіопію і перемога Муссоліні

Муссоліні жадав відродити колишню велич Римської імперії. У зовнішній політиці він використовував силу. А яка імперія без колоній? У 1935 році італійські війська вторгаються в Аддіс-Абебу – столицю Ефіопії. Італійська армія дуже швидко завойовує цю країну. Навесні 1936 року Муссоліні оголосив про перемогу над Ефіопією перед тисячами італійців – натовп аплодував. Але вождь фашизму не сказав про те, що озброєна італійська армія вторгалася в країну з важкою артилерією, військовою технікою і газом проти напівголих африканців. Вторгнення в Ефіопію викликало осуд світового співтовариства і навіть призвело Італію до виходу з Ліги Націй у 1937 році, однак уся територія Ефіопії була окупована і включена до складу італійських колоніальних володінь в Африці.

Міжнародна політика фашистської держави все більше будувалася на нехтуванні людськими життями. Після цієї "перемоги" Беніто Муссоліні оголосив Італію імперією, а його офіційним титулом стає: "його високоповажність Беніто Муссоліні, глава уряду, дуче фашизму і засновник імперії".

Вітальна промова сенатора Джованні Аньєллі перед тисячами робітників, під час відвідування Муссоліні заводу "Фіат": "Дуче, ви натхненник усіх наших подвигів і перемог, воістину великодушний творець проєкту соціальної справедливості на благо всього робітничого класу. Товариші, давайте ж висловимо подяку великому дуче, повторивши для нього нашу клятву вірності фашистській ідеї. Слава дуче!"

Муссоліні і Друга світова війна

У 1939 році, коли війська Третього рейху перейшли кордон Польщі та почалася Друга світова війна, Італія не була як слід озброєна, але все ж у червні 1940 року Муссоліні ухвалює рішення вступити у війну проти Франції та Англії. Військові дії Італії набувають жалюгідного обороту – багато вбитих і поранених, економічний занепад, у країні починається голод.

У грудні 1941 року японці атакують Перл-Гарбор і США негайно оголошують війну Італії та Німеччині.
У 1943 році у вищих ешелонах італійської влади зростає опозиція Муссоліні, готується план його арешту. Дуче заарештовують, що викликає схвалення в народу. Загін німецьких солдатів за наказом фюрера звільняє Муссоліні і відвозить його до Німеччини. Завдяки Гітлеру фашизм знову піднімається, дуче знову повертається до Італії й отримує можливість звернутися до своїх прихильників із закликом узятися за зброю і виступати на боці Німеччини, Японії та інших союзників до переможного кінця. Італія опиняється повністю у владі німців, які повністю контролюють кожен крок Муссоліні.

Ганебна смерть італійського диктатора

27 квітня 1945 року Беніто Муссоліні і його коханка Клара Петачі були затримані італійськими комуністичними партизанами. 28 квітня Муссоліні, Клара Петачі і ще п'ятнадцять осіб з ними (переважно міністри і чиновники італійської Соціальної Республіки) були доставлені в маленьке село Джиліно де Мезегра, де були застрелені. Наступного дня тіла Муссоліні та його коханки повісили догори дриґом на м'ясних гаках на площі Пьяцо Лорето (Мілан). Труп колишнього лідера став приводом для глузувань і наруги з боку багатьох людей. Таким чином, виконуючи пророцтво, Муссоліні прийшов до ганебного кінця.

Інші пророцтва, висловлені через Вільяма Марріона Бранхама